Комунікації — невід’ємна частина публічного сектору. Потреба налагоджувати та підтримувати комунікації випливає з самої суті публічного управління, яке має на меті досягнення суспільно значимих і суспільно визначених цілей. І суб’єкти публічного управління, власне, мають передбачати обов’язкове усвідомлення цієї потреби. Як і потреби в регулюванні та координації комунікативної діяльності у цьому секторі.
Сьогодні сфера публічних комунікацій зачіпає не лише саму систему публічного управління, а й охоплює соціальний простір - від найвищих суб’єктів прийняття рішень до кожного, кого ці рішення тою чи іншою мірою стосуються. Тобто, до комунікацій залучені як суб’єкти, що безпосередньо належать до системи публічного управління, так і ті, що знаходяться поза нею – у громадському та приватному секторах. І вони відіграють теж значиму роль в процесах. Проте, на практиці всі суб’єкти часто здійснюють свою діяльність безпосередньо в «своїй системі» й без тісної взаємодії та обміну інформацією. І з початком війни це ледве не щодня проявляється.
Що, власне, є свідченням потреби у перезавантаженні підходів та принципів комунікацій, як в публічному управлінні, так і в громадському та приватному секторах.
Сьогодні, в умовах війни, як ніколи важливо, аби суб’єкти публічного управління ідентифікували цю проблему й були у фарватері «перезавантаження». Мали стратегію, цілі та вимірюванні результати. Оперували фактами, реагували на виклики та вибудовувала довіру до публічних інституцій. Роль особистостей, які власне є суб’єктами цього процесу надважлива, вони щодня мають допомагати людям зрозуміти, що відбувається в публічному просторі та як це вплине на їх життя та країну. Про особливості комунікацій у публічному секторі, стратегії зовнішні та внутрішні, роль медіа та соціальних мереж, антикризові заходи та ще низку теоретичних та практичних тем, розглядатимемо під час курсу «Медіасупровід у публічному просторі»
- Викладач: Тетяна Коврига